Новини

Як допомагає “Агенція екстреної медичної допомоги” у час війни

29.07.2022

З початку повномасштабного вторгнення частина громадян відчула, що їм бракує знань про надання домедичної допомоги. Стало важливим знати, як діяти, якщо отримали травму і як допомогти врятувати життя іншим. Важливу роль у такому навчанні відіграє громадська організація “Агенція екстреної медичної допомоги”. Голова Агенції, Аліса Чорнокнижна, розповідає про свою роботу в умовах війни та що мають знати й вміти громадяни, аби рятувати життя.

  • У нас основний аспект діяльності - це навчання медичного персоналу та домедична допомога. У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого, ми всі ще оговтувалися, а вже 25 лютого почали активно займатися тренінгами. Теми тренінгів були сфокусовані на допомозі військовим та цивільним в умовах воєнного часу. Навчали абсолютно всіх, щоб охопити максимальну кількість людей. Чимало проєктів проходили у партнерстві з нашим обласним центром екстреної медичної допомоги.
  • Основний аспект, який ми брали до уваги, це підтримка наших колег - бойових медиків, які пішли в лави ЗСУ чи тероборони. Першочергово поновлювали їхнє навчання, забезпечували тил, поки вони на бойових позиціях. Багато з них знаходилися й досі знаходяться у гарячих точках.
  • Зараз наша громадська організація займається саме основною діяльністю. Ми добре співпрацювали з “Подільською Агенцією Регіонального Розвитку”, “Подільською громадою”, “Гармонією”. У перші місяці часто бракувало професійних турнікетів, але знайшлися люди, які нашили багато перев’язувальних косинок. Ми їх роздавали теробороні, щоб вони могли зробити перев’язку та зупинити кровотечу. Тоді людина матиме шанс дожити до прибуття швидкої допомоги. Це все треба було пропрацювати, розповісти, як це зберігати та як із цим працювати.
  • У мене ось є прапори від моїх колег, яким я допомагала і допомагаю. Хлопці, коли приходять на ротацію, приносять прапор з підписами. Є від 59 бригади, яка на Миколаєві/Херсоні. Ще є 95 бригада - це Ізюмський шлях. З самого пекла привозили нам прапори. І перш ніж вони знову поїдуть, ми працювали з їхніми медиками, поновили їхні знання. І вони з нами поділилися своїм бойовим досвідом, а це корисно для мене та моїх колег тут.
  • Зараз люди краще усвідомлюють, що їм потрібні такі знання та навички, як допомагати собі та іншим. Запит на тренінги колосальний. І не лише на наші тренінги. У всіх ГО, які певним чином пов'язані з домедичною та медичною допомогою, зріс попит на таку діяльність.
  • До речі, багато представників бізнесу захотіли, щоб їхні співробітники мали такі знання. Один з прикладів - агропідприємство, елеватор яких постраждав під час бомбардувань. Для них це стало дуже актуально. Загалом у нас тренінгів буває як три, так і 12 на тиждень. З самого початку повномасштабного вторгнення було по три тренінги в день.
  • Коли був ракетний обстріл Вінниці, 14 липня, ми були у себе на міській станції швидкої медичної допомоги. Після вибухів ми спершу оглянули одне одного й до нас дуже швидко почали прибігати перші люди з ранами, кровотечами. За декілька хвилин до нас почали підвозити людей і я також брала участь у наданні допомоги. Йти на місце, на площу, вже не було сенсу, тому що багато хто прийшов до нас. І це було правильно, тому що тут вони могли отримати допомогу.
  • Як діяти при ракетному ударі? Шукайте укриття, хоча б за високий бордюр заховайтесь. Того дня, 14 липня, над нами також пролітала ракета, з гулом. Була надія, що, можливо, це наш літак, але коли подивилась вгору, то побачила, що це зовсім не він. Моя перша дія була - впасти на землю, закрити вуха та відкрити рот, щоб зняти тиск. Після удару уламки розлітаються і чим вище стоятимеш, тим більше буде уражень.
  • І ось трапилась якась надзвичайна ситуація, а де ви шукатимете тканину чи джгути, щоб надавати допомогу? Це так не працює. Після 24 лютого потрібно з собою завжди мати необхідні засоби. Звісно, аптечки можуть бути різними, але найпростіше, що варто носити з собою: гумові рукавички, широкий перев’язувальний матеріал, джгут, турнікет. 
  • Я сподіваюсь, що люди зараз звернуть увагу на необхідність уміти надавати домедичну допомогу. І зараз люди дійсно почали працювати на наших тренінгах. Я постійно запрошую брати у них участь, поки ми маємо сили та бажання навчати. А це все буде, поки є люди, які хочуть мати такі знання

Фото надані Алісою Чорнокнижною