Ми продовжуємо розповідати про те, як війна та повномасштабне вторгнення росії змусили громадські організації змінити свою діяльність та знайти нові шляхи, аби допомогти тим, хто цього потребує. І про те, як сьогодні влаштована робота громадської організації "Гармонія", розповідає голова правління Людмила Нецкіна.

• Спершу найважче нам було прийняти нову реальність. Напевно в діяльності громадських організацій у більшості випадків всі звикли "гасити пожежі" - розв'язувати якісь проблеми, швидко реагувати на виклики. Тепер нам треба було зрозуміти, куди рухатися, щоб зробити більше корисних речей. Найважче було зібратися та зрозуміти, що ми маємо робити.

• Насправді після 24 лютого перші декілька днів був шок, стрес та нерозуміння, що робити далі. Потім до нас почали звертатися люди, комусь була потрібна допомога, а хтось сам був готовий допомогти й таким чином ми зрозуміли, що потрібно все ж акумулювати сили й щось робити. На третій чи четвертий день у нас почав функціонувати гуманітарний штаб, де ми почали збирати речі, їжу, засоби гігієни та все, що можна. Спершу фокус був більше на наших військових, але в процесі зрозуміли, що нам приносять багато речей, яких військові не потребують, але є люди, які приїжджають до Вінниці з інших регіонів і їм це потрібніше. Тому ми зрозуміли, що у нас має бути ще один фокус саме на внутрішньо переміщених особах. Звичайно, ми допомагаємо людям з інвалідністю, тому що це наша основна діяльність, якою ми займалися попередні 20 років. Для них ми збираємо засоби гігієни, візки тощо.
  

• Спершу збирати необхідні речі нам допомагали вінничани. Наша громада вміє організовуватися та акумулювати свої зусилля. Є одна родина, вони нам стали вже як рідні, - вони кожного дня їздили по селах та збирали закрутки, продукти, що хто передавав, а потім ще їздили на базари та купували нам. І це було буквально кожного дня. Є багато таких історій, які й надихають, і мотивують. Розумієш, що якщо ми змогли об’єднати таких людей, то довіра до нас є.

• Також з Польщі до Вінниці приїжджав евакуаційний автобус, яким регулярно передавали нам допомогу: підгузки, візки... Крім того, допомагали партнерські організації, з якими ми колись співпрацювали. Наприклад, є організація в Шотландії "STAND International". З початком повномасштабного вторгнення вони написали й запитали, як можуть нам допомогти. У нас тоді саме була проблема з фінансуванням служби перевезення людей на візках. Тому ця шотландська організація допомогла фінансово.

• Ще один хороший приклад співпраці у нас з ІТ-компанією ЕPAM. З ними ми співпрацюємо вже декілька років. Раніше у нас були освітні програми - спеціалісти навчали дітей основ програмування. І коли почалася повномасштабна війна, в ІТ-компанії запропонували нам допомогу. Готові були допомогти фінансово, попросили, щоб ми визначили наші потреби. Зрештою у компанії дали майже вдвічі більшу суму, ніж ми запитували. І в той момент це було справді дуже потрібно. Наша співпраця та ця довіра до нас, коли люди самі готові були дати кошти, - це неоціненно і гріє душу. На ті кошти вони просили придбати продуктові набори для людей. Також ми домовилися, що частково вони допоможуть у діяльності нашої служби перевезення. Тому з такими партнерами, я думаю, що ми точно переможемо.
• Коли ми починали працювати саме з внутрішньо переміщеними особами, то спершу працювали разом з громадською організацією “ВІСЬ”. Пізніше ми почали ще співпрацювати з міським гуманітарним хабом, яким займається “Подільська громада”. Також є багато організацій, які допомагають, наприклад, військовим, але їм привозять памперси чи інші речі, які для військових непотрібні. Тоді ці речі передають нам.

• Співпрацювати, налагоджувати зв’язки, контакти, об’єднуватися з різними громадськими організаціями було досить легко. Якщо раніше нам для розв'язання якихось питань потрібно було зустрітися та поговорити, то тепер все вирішувалося з одного дзвінка.

• Якщо говорити про ВПО, то деякі люди з інвалідністю приїздили навіть без візків - коли вони виїжджали зі своїх міст, то візки просто не було куди покласти. І ось приїжджає людина, сидить на вокзалі, а ми шукаємо, де взяти речі, щоб їй допомогти. Всі ці події пропускаєш через себе. Розумієш, що раптом таке ж могло статися і зі мною. Ми також допомагаємо людям з інвалідністю в багатьох питаннях - гігієнічних, психологічних, юридичних… Ми будемо продовжувати працювати у цих напрямках. Наша служба перевезень для людей з інвалідністю теж функціонує.

• Насправді мені здається, що цей період підтвердив, що ми всі ці 20 років займались саме тим, чим треба. Наприклад, ми займалися питанням доступності міської інфраструктури та розуміємо, що це питання зараз на часі буде ще більше. Зараз, на жаль, дуже багато хлопців та дівчат отримали травми. Вінницьке інфраструктурне середовище хоч якось до цього готове, тому що в деяких інших містах це може стати великою проблемою. Тому ми вкотре переконались, що все робили недарма. Якщо людина, яка боронила країну, не зможе потрапити в якийсь заклад - це ж буде сором.

• Зараз ми поступово повертаємось до нашої основної діяльності. Питання людей з інвалідністю настільки довго не підіймалося, що роботи залишилось ще дуже багато.
  

Фото зі сторінок ГО "Гармонія", Вінницької міської ради та міського голови Сергія Моргунова