Не лише про простір, а й про народження ідей в хабі: діяльністю “Міста змістів” для “Вінницької газети” поділася менеджерка проектів “Інституту розвитку міст” - Валентина Ткачук.

Початок

Ідея створення такого фізичного простору і разом з тим платформи взаємодії громадських організацій з міською радою виникла ще в 2014 році. Тоді розроблялася програма сприяння розвитку громадянського суспільства на 2015-2018 роки. Представники ВМР проводили опитування активних громадських організацій, цікавилися, що їм потрібно для ефективної роботи, що міська влада може зробити для них в рамках цієї програм. Виникла ідея: потрібен інкубатор, щоб громадські організації з’являлися, розвивалися, були дієздатними, а не просто існували «на папері».Ідею цю не покинули напризволяще, а взялися розвивати. Ходили зі своїми міркуваннями до міського голови, пояснювали свою позицію. Зрештою, віднайшли приміщення за адресою Пушкіна, 11 (в той час якраз на другому поверсі з’явився IHUB - простір для ІТ-спеціалістів). Виділене приміщення передали на баланс комунального підприємства«Інститут розвитку міст», розробили проектно-кошторисну документацію і почалася робота.

У 2016 році відбувся форум «Точки взаємодії». Йшлося про взаємодію влади і громади. Значна частина форуму була присвячена темі появи нового простору для ГО. Більше 80 представників і представниць різних організацій висловлювали свої пропозиції і шукали певне спільне рішення.

У 2017 році розпочалися ремонтні роботи. Доки ремонт тривав, організаційна робота не припинялася. Адже це мало бути не просто приміщення, де хтось з 9.00 до 18.00 щось мав робити, хотілось, звісно, більшого. Саме тому під час робочих зустрічей піднімались питання: яким має бути принцип управління, хто має ухвалювати рішення, як планувати час, які громадські організації можуть цим приміщенням скористатися? На всі зі запитання потрібні були відповіді. Ми малювали схеми, детально розписували процеси, пропонували варіанти розподілу відповідальності (кажу «ми», бо в той час я була активно залучена в цей процес як голова ГО «Територія мам»).

Не просто простір

Наприкінці січня 2018 року понад 50 громадських діячів/ок зібралися тут, у хабі, на першу зустріч. Говорили про те, як взаємодіяти з міською радою, які події тут мають відбуватися, а які слід категорично заборонити, чи має це бути безкоштовно чи на платній основі. Звісно, за двогодинну зустріч всі питання не були вирішені. Тому і виникла ідея обрання тимчасової координаційної ради з числа представників та представниць громадських організацій. Пів року координаційна рада формулювала правила взаємодії, виносила їх на обговорення, редагувала, розглядала кожну заявку, вчитувалася в кожне слово. Адже багато хто розглядав хаб просто як простір: технічно оснащений, зручний, в центрі міста, але всього-навсього простір. А от коли люди почали приходити сюди на різноманітні заходи, то зрозуміли, що це щось інше. Не просто зала, в якій можна провести зустріч, а місце для діалогу влади і громади. І коли ми підбивали перші підсумки нашої роботи у серпні цього року за участі міського голови Сергій Моргунов, ми зрозуміли, що поява хабу таки сприяла можливості виникненню справжнього конструктивного діалогу влади і громади. Того, якого прагнули усі ГО, того, для якого і створювався хаб.

У 2018 році Інститут розвитку міст виграв проект від Федерації канадських муніципалітетів (ФКМ) за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади (близько 400 тис грн). Це були гроші не на ремонт, а на «розумову» роботу, тобто на те, чим новий заклад наповнювати, куди рухатися для розвитку громадянського суспільства та задля ефективної співпраці влади та громади.

Це простір, в якому налагоджуються нові взаємодії та співпраця між громадянським суспільством і владою.

І саме завдяки цьому проекту нам вдалось розробити бренд і назву «Місто змістів», сформувати стратегію розвитку на 3 роки, розробити бізнес-модель, прописати комунікаційну стратегію, створити інформаційні матеріали (буклети і відео-ролики) і, навіть, запустити власний сайт.

Як на мене, багато представників та представниць міської влади за ці два роки зрозуміли, що в громадських організаціях є дуже фахові люди, експерти в багатьох питаннях, які можуть допомагати, вміють залучати кошти від міжнародних донорів, мають ідеї і готові працювати для свого міста. Чиновники знали, що якісь організації в місті діють, але це для них були зачасту віртуальні люди. Коли бачиш людину, яка подає проект на конкурс грантів чи бюджет громадських ініціатив, знаєш, що саме з цією людиною можна з’ясовувати усі деталі, розраховувати на її організаційну роботу, – це зовсім інша справа, ніж бачити просто прізвище на папері.

Місце, де «живе» громадська думка

Ми називаємось – платформа взаємодії «Місто змістів». У кого виникла ідея саме такої назви, сказати важко. Вона на якомусь етапі зринула, коли ми до цього дозріли. От цим, можливо, і відрізняється хаб від усіх інших: тут втілюються спільні ідеї, власне, вони й народжуються тут у партнерстві. І ми вважаємо, що це наше найцінніше досягнення. Тут «живе» громадська думка, справді громадська. Жодне рішення не ухвалюється одноосібно.Назва «Місто змістів», можливо, не дуже зручно вимовляється, але цими двома словами сказано дуже багато. Тут ми наповнюємо змістом роботу для міста. Ми – це і міська влада і громадські організації разом. Тут півроку щоп’ятниці збиралися представники/ці влади і громади для розробки концепції «Вінниця:2030». Для чиновників, до речі, незвична практика. Вони виходять з кабінетів і йдуть у народ. Кажуть, що це зовсім інші відчуття і зовсім інший підхід до роботи. Одна справа, коли до них йдуть в кабінет, де службов(и)ці- господарі і кабінету, і ситуації, а зовсім інша, коли вони ідуть «в поле», де по-іншому спілкуються з людьми, де вони такі ж самі звичайні учасники/ці обговорення, як і всі інші. Тут немає трибун, ніхто не вищий за інших.

Важливо сказати, що через пів року роботи тимчасової координаційної ради (точніше, в липні 2018 року) сформувалася спілка громадських організацій під такою ж назвою «Місто змістів». Це відкрите об’єднання (будь-яка організація може приєднатись) представляє громадянське суспільство у діалозі з міською владою.Наразі ми спільно зі Спілкою працюємо над трьома напрямами діяльності: співпраця влади і громади, розвиток громадянського суспільства і пошук глобальних змістів. Перші два напрями – це те, що відбувається в місті, а третій – це те, що відбувається поза його межами, але хочеться, щоб було і в нас. Ми це обговорюємо і шукаємо можливість перейняти, а якщо не перейняти, то якось наблизити ідею до наших реалій.

З часу відкриття в хабі відбулося більше 700 заходів. На нашому сайті mistozmistiv.vn.ua є вичерпна інформація для тих, хто хоче орендувати приміщення або ж відвідати заходи, які вже заплановані. Кожна людина, яка хоче провести тут подію, заповнює онлайн заявку, в якій вказує мету та завдання заходу, для кого він відбувається та зазначає усі організаційні моменти.

Бути першими

Це перша така практика в Україні. Більше в жодному місті такого немає (принаймні, ніхто не казав, що ще десь є подібне). Бути першими складно – немає на кого рівнятися. Але є власний досвід і власні висновки. Представники/ці ГО кажуть, що тут навіть стіни сприяють роботі. З’являється певна атмосфера, діють правила. Тут люди впевнені: мене почують, мене не критикують, я можу висловитися, можу бути не згодним з позицією представників/ць іншої організації чи влади, я маю такі ж права, як і інші учасники/ці діалогу.У нас є й бізнес-модель, такий собі план Б. Зараз у місті є політична воля на підтримку такої форми роботи, але якщо ситуація зміниться, то є модель, за якою ми можемо вивести цей простір на самоокупність. Не хочеться, щоб так сталося (бо для громадянського суспільства Вінниці ця підтримка дуже важлива), але такий тил є. Але навіть якщо план Б доведеться застосувати, то місце вже зарекомендувало себе, про нього вже знають, сюди прийдуть.

Головний висновок, який за час діяльності хабу зробила міська влада:

• вінничан і вінничанок, які готові працювати для свого міста, щось змінювати вивчати, радити, шукати, є багато.
• Вони справжні, вони цікавляться, чим можуть бути корисними своєму місту.
• Спільнота громадських діячів і громадських організацій сформувалася, вона життєздатна.

Наш хаб – це соціальна інновація в Україні. До нас їздять вчитися, цікавляться, як створити щось подібне, але часто кажуть, що в своїх містах бракує політичної волі. У Вінниці вона була. Бо, наприклад, молодіжні центри є в інших містах, на зразок нашого центру «Квадрат», який відкрився рік тому. До речі, «Квадрат» трохи розвантажив хаб, бо суто молодіжні заходи частково перенеслися туди. Насправді, в нас було трішки затісно для всіх, та й були побоювання, щоб весь хаб не заполонила нестримна молодіжна енергія (хоча це дуже круто, що молоді люди – такі активні). Молодіжним організаціям іноді потрібна просто тусовка. Для них це важливо, і в тих тусовках теж часто народжуються чудові ідеї. Але в молодіжному середовищі формат заходів різноманітний: концерти, фестивалі, театри, виступи. В хабі все ж більше проходять конференції, тренінги, форуми, громадські обговорення, консультації, круглі столи тощо.Утім, навіть з відкриттям «Квадрату» у нас розписані події за місяць наперед. Щодня відбувається по кілька подій, іноді одночасно, адже зал можна трансформувати з допомогою перегородок, меблів і пристроїв, які легко переносяться. Щоправда, був ризик, що це місце може перетворитися на місце передвиборчих агітацій, зборів політичних організацій. На щастя, громадський сектор доклав зусиль, щоб цього не допустити. І в міській раді нам ніхто не сказав: ми це для вас створили, то давайте нам якісь преференції. Ні, усе як для всіх.

У нас збираються люди, яким не просто немає куди подіти свою енергію. Це люди, в яких чітко сформована ціннісна складова, люди з громадянською одержимістю – в доброму значенні цього слова. Їх не купиш, вони мають переконання і втілюють їх у життя. А ще вони – безмежно люблять своє місто та бажають його нестримного розвитку задля усіх без виключення людей!

Записала усе Валентина ПУСТІВА для “Вінницької газети”

Для нотатки викорастані фото: “MyVin”, “Veжі”, “Міста змістів” та Сергія Олійника.